МАРИХУАНА Лиски Каннабис конопля Канабис VHQ

А, черт! Шо за замуты, братаны? Сел я на даркнете, надумал прикупить шишек марихуаны. Все думал, где и кого искать, как ценьки заработать. Зашел на сайт закладок, выбираю дилера, чтоб качество было уважжено, знаешь. Ну и нашел я одного крутого парнишку, он там дарил акции, как в супермаркете. Потрясающий план, не мог не согласиться. Он мне потом пишет, типа где встретимся, а я говорю: "Брат, давай в Боинге!". Он долго молчал. Потом отвечает: "Куда ты меня ведешь, братишка?" Я в ответ: "А ты не знаешь, что Боинг — это наркослэнг, значит шприцы? Значит, всерьез будешь курить?". Он, понимаешь, сразу соглашается, проникся, что я в теме и курю не на шутку. В общем, договорились мы на территории борта Боинга 747. Ну, как обычные ребята встретились, перекинулись кодовыми фразами. И он достал свои драгоценные шишки. Ах, что это было за счастье! Открыл он пакет, и там – громадная пачка зеленого счастья. Радости не было предела, сердце забилось сильнее, чем бас в моих треках. Ну, мы решили проверить товар. Я достал легендарный ковш, заварил травку, вытащил спичку и наслаждался моментом. Дым пушился, словно я на седьмом небе, парил в облаках кумара. Перевозбуждение охватило меня, все тело трепетало от удовольствия. Мы взяли пару затяжек и пару кругов по облакам кружились. Только не юзай это без меры, пацаны! Я почувствовал, как время замедляется, мысли чередятся, все слова выговариваются как в замедленной съемке. Каждый звук доносится до меня, как песня, записанная с огромной громкостью. Просто пиз*ец, какой запил, понимаешь? Но потом наступила реальность. Мы обернулись, а наши шишки просто исчезли. Разочарование охватило нас с новой силой. Вроде проверено все, но что-то не так. Я сразу осознал, что наш дилер решил нам впарить разбавленный битый флакон. Я говорю ему: "Брат, что за фигня? Ты ведь обещал качество!" Но он присел мне на ухо и начал распинаться. Говорит, что с ним проблемы, мол, не все так, как ожидалось. Я же уже в предсмертной агонии: "Братан, ты нас накрыл! Как я теперь свои треки пиарить буду? Как мой рэп без зелени?" Но он только смеется, как урод, и говорит: "Шмальни, братик, и не рассказывай никому!" А я вот рассказываю. Не покупайте наркотики у левых типов. Идите к проверенным ребятам, которые знают, что такое качество. Давайте будем ответственными и не употреблять наркотики без меры и здравого смысла. Мои друзья, помните: марихуана – это не панацея. Все, что нужно, уже внутри вас. Энергия, страсть, талант – это ваши наркотики. Юзайте их мудро, развивайтесь, достигайте высот и будьте гордыми за свои достижения. Жизнь – это настоящий трип, и только от вас зависит, какой он будет. И помните, что я рассказал вам сегодня. Выбирайте свои пути с умом и открытым сердцем. Не позволяйте никому впарить сомнительное счастье. Вы – самые лучшие своего рода, и ваше счастье находится в ваших руках. Будьте настоящими наркоманами жизни, а не фальшивыми копиями. Вась, всех благ, и пишите самые крутые рифмы нашего времени!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...